День Победы 2014 в Кочетке

Торжественно и со всеми традиционными почестями отметили День Победы в Кочетке. Ветераны и местные жители, прошли колонной с национальным флагом Украины, флагом Победы и флагом поселка, от остановки «Юбилейная» к памятнику воина - освободителя, где и состоялся митинг памяти.

Митинг, посвященный 69 годовщине Победы над фашизмом и нацизмом, открыл глава поселкового совета Сергей Рехтин словами поздравления и глубокой, светлой памяти о павших земляках в боях за Родину. Поклонение незабываемому народному подвигу в Годы второй мировой войны, уважение к мужеству ветеранов, их поколению, пережившему суровые испытания, прозвучали в выступлении заместителя председателя райгосадминистрации Вероники Ковальчук.

О своих фронтовых буднях, о вкладе в Победу сверстников поведала участница боевых действий, председатель первичной Кочетокской ветеранской организации, кавалер ордена Мужества, подполковник в отставке Смицкая Любовь Семеновна. Когда началась война, Любе исполнилось 14. Спустя 2 года она вместе со старшей сестрой пошла в военкомат с просьбой отправить на фронт. О ее ратных подвигах, как и о подвигах остальных ветеранов Кочетка, которых осталось всего 5, свидетельствуют правительственные награды. Жители поселка хорошо знают этих уважаемых людей:

Походенко Виктор Яковлевич
Родился 9 ноября 1925 года в с. Мартовая. Начал воевать с Мартовой. В войну прошел весь Крымский полуостров, участвовал в освобождении Севастополя, Новороссийска, Керчи, Гумени. Воевал в 318 дивизии, 47 приморской отдельной армии, 179 ОБС. Имеет звание старший сержант. Демобилизовался в марте 1950 года. Имеет награды:

Орден Красной Звезды;

Орден Славы III степени;

Медаль За Отечество I степени;

2 ордена За Мужество II, III степени, а также благодарность от Сталина за освобождение Севастополя, Новороссийска, Керчи.

Глубокий Василий Федорович
Родился 12 апреля 1924 года в с. Поповка Сумской области. Прошел войну от Курской Дуги и до Берлина. Служил радистом в войсках 1-го украинского фронта, имеет звание ефрейтора. Демобилизовался в октябре 1946 года из Австрии г. Баден по состоянию здоровья.
Награды:

Орден Отечественной войны II степени;

Медаль За боевые заслуги;

Медаль За победу над Германией;

Юбилейные медали.

Божко Наталья Михайловна


Родилась 4 февраля 1922 года в селе Борщевая Печенежского района. Окончила Чугуевское медучилище и была направлена в г. Броды (Западная Украина) на строительство больницы. Именно там ее застала война. Была участницей Сталинградского сражения. Служила в 6 армии Чистякова. Демобилизована 7 августа 1945 года. В 1970 году по указу правительства присвоено звание старший лейтенант медицинской службы.
Награды:

Орден Славы I, II степени

Медаль За оборону Сталинграда

Медаль За мужество.

Юбилейные медали.

С Днем Победы, вошедшим в историю как праздник со слезами на глазах, поздравили ветеранов директор Кочетокского лесхоззага Свитайло Сергей Филиппович и директор Кочетокской средней школы Солошко Наталья Игоревна. Они пожелали мирного неба, святого хлеба на столе, светлых помыслов в сердце.

Почтили минутой молчания участники митинга память павших, к подножию братской могилы возложили гирлянду Славы и цветы. После торжественной части состоялся небольшой праздничный концерт для ветеранов и жителей поселка. Песни военных лет исполнили участники местной самодеятельности. Затем ветераны были приглашены за празднично накрытый стол в честь Дня Победы.

Зав. бибилиотекой - филиалом №1 Зозуля Наталья

В Кочетке появился свой герб и флаг

/Files/images/Герб Кочетка.jpg

В январе этого года в поселке городского типа Кочеток Чугуевского района Харьковской области прошел открытый конкурс на лучший герб и флаг. На конкурс было подано четыре проекта, один из них изобразила уроженка Кочетка, которая сейчас проживает в Киеве. — Местная символика должна отображать историю Кочетка, соответствовать основному направлению инфраструктуры. Участники в основном изображали петушка — название поселка происходит от диалектного слова «кочет», что означает петух, каплю воды — это символизировало водопроводное хозяйство, реку Северский Донец и родники. Также рисовали дубовые листья — у нас хорошие дубравы, есть лесной техникум и лесхоз, а также книгу с пером, что означает знания — поселок интеллигентный, есть шесть библиотек, общеобразовательная школа и интернат, — объясняет член конкурсной комиссии Николай Сушко. – Все работы, представленные на конкурс, были достойными. Мы наградили участников премиями. За первое место выплатили 1500 грн., за второе — 200 грн. и за третье — 50 грн., — говорит председатель Кочетокского поссовета Сергей Рехтин. Победителем конкурса стал девятнадцатилетний Алексей Касьянов, студент третьего курса Чугуево-Бабчанского лесного колледжа. Юноша любит рисовать, но профильного художественного образования не имеет. После окончания колледжа планирует поступать в Харьковский национальный экономический университет имени С. Кузнеца и параллельно учиться в художественной школе. Проект Алексея Касьянова был утвержден на сессии поссовета как символика Кочетка. Также было принято положение про герб и флаг поселка. — В частности, местная символика будет размещена на въездной стеле в Кочеток, в здании мэрии поселкового совета и водопроводной станции, – уточнил Сергей Рехтин. Герб представляет собой геральдический щит французской формы (четырехугольный, заостренный вниз) с узкой синей каймой. Он состоит из двух полей. В верхнем, желтом – капля воды и Церковь Владимирской иконы Божией Матери. В нижнем, синем, по центру изображен петух, у его лап лежит раскрытая книга с гусиным пером. Синее поле также символизирует волны Северского Донца. Вокруг щита золотые дубовые листья, увитые лазоревой лентой с годом основания Кочетка. Вверху щита красная лента с названием поселка. Флаг представляет собой прямоугольное полотнище малинового цвета с изображением в верхнем углу герба поселка.

Дарья Зеленская.

//Вечерний Харьков. - 2014. - № 33. - 25 марта. - с.6

Оголошується конкурс на кращий герб та флаг селища Кочеток. Роботи приймаються до 21.02.2014 за адресою: kochetok-bibl1@mail.ru вул. Літвінова б.55 Кочетоцька бібліотека - філія №1

Символіка територіальних громад сіл, селищ, міст, районів і областей
Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»

Стаття 22. Символіка територіальних громад сіл, селищ, міст, районів і областей 1. Територіальні громади сіл, селищ, міст можуть мати власну символіку (герб, прапор тощо), яка відображає їх історичні, культурні, соціально-економічні та інші місцеві особливості і традиції. 2. З урахуванням пропозицій органів місцевого самоврядування сіл, селищ, міст районними, обласними радами може бути затверджена символіка відповідно району, області. 3. Зміст, опис та порядок використання символіки територіальних громад сіл, селищ, міст, районів і областей визначаються відповідною радою згідно з законом.

Методичні рекомендації з питань геральдики і прапорництва областей, районів, районів у містах та територіальних громад міст, селищ і сіл (територіальні та муніципальні символи)

Зародження геральдичних традицій на українських землях датується другою половиною ХІІІ – початком ХІV ст. Протягом XIV-XX ст. – тут, як і в більшості європейських країн, сформувалися окремі напрями, серед яких, зокрема, територіальна геральдика – символи адміністративно-територіальних утворень (земель, воєводств, гу6ерній, намісництв, повіті в і т.п.), та міська - символи місцевих самоврядних громад (тобто – муніципальні).

Аналогічні напрями розвинулись і в сучасній геральдичній практиці європейських країн, в яких функціонують системи територіальних та муніципальних символів.

З метою впорядкування геральдичної справи відповідно до Указу Президента України від 18 травня 2000 р., Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, історичних традицій та сучасної практики за період 1990-2000 рр. передбачається дотримання низки геральдично-вексилологічних норм і рекомендацій при сучасному гербо- та прапоротворенні в галузі тери­торіальної та муніципальної символіки.

До поняття територіальна геральдика і прапорництво входять символи областей і районів (в галузі векси­лології до неї можуть бути віднесені також прапори міст Києва і Севастополя та їхніх міських районів, оскільки ці міста мають республіканський статус, прирівняний до статусу областей).

До поняття муніципальна геральдика і прапорництво входять символи міських, селищних і сільських терито­ріальних громад (т.зв. базового рівня місцевого самоврядування), а також знаки районів У містах.

Загальна методика сучасного герботворення:

1) Для областей, районів, історичних міст, селищ та сіл, котрі мали давніше міські права проводиться:

- виявлення, вивчення та встановлення змісту і причин виникнення всіх давніх знаків, які використо­вувалися, з пізнішою реставрацією герба за можливим найдавнішим зображенням (особливо це стосується земельних та міських знаків XIV-XVII ст.);

- у випадку використання в давньому гербі символів, поширених в інших знаках, вводити додаткові елементи, котрі вказували б на приналежність нового герба конкретній території чи територіальній громаді;

- у разі вживання у давньому гербі елементів, що не придатні для використання у сучасних умовах (скажімо – знаки окупаційної влади чи ідеологічні символи) та у разі відсутності будь-яких даних про давні герби ­розробка нового знака.

2) Для давніх поселень, які отримали міські права тільки в кінці ХІХ-ХХ ст., та сіл, що мали якусь атрибутику на давніх печатках:

- аналогічно, як і для першої групи, але з урахуванням символіки сільських печаток.

3) Для областей, районів, нових міст, селищ сіл і районів У містах, які ніколи не мали жодних знаків:

- розробка нового герба, можливо - і на конкурсній основі.

Для досягнення повноцінності герба при створенні нових знаків велике значення має використання сюжетів легенд, пов'язаних із розвитком території чи виник­ненням населеного пункту, розкриття змісту назви посе­лення (або версії про походження топоніма), відображен­ня якихось специфічних місцевих особливостей, котрі підкреслюватимуть у гербі індивідуальність конкретного гербоносія та не тратитимуть свого значення протягом тривалого часу.

Окремого підходу вимагають давніше використо­вувані герби. Оскільки протягом історичного розвитку деякі міста мали кілька різних знаків, то в таких випадках виникали різні пропозиції: 1) залишати найдавніший відомий знак; 2) застосовувати той, що функціонував найдовше; 3) використовувати вживаний останнім. У цьому випадку, зберігаючи принцип історизму, необхідно проводити детальний критичний аналіз всього наявного матеріалу, точно встановлювати причини виникнення знаків, їх зміст, можливість використання у сучасних умовах. Кожен історичний герб, функціонуючи у конкретний час і в конкретних умовах, ніс інформацію, котра не завжди є актуальною сьогодні. Коли якийсь знак втратив своє значення (у першу чергу це стосується гербів із символами чужоземного панування та знаками окремих власників міст), чи, особливо, якщо він має ворожий ідеологічний зміст, або не відповідає усталеним геральдичним правилам (зокрема, невдало вирішений у плані композиції чи колористики) , то недоцільно штучно відновлювати його тільки з огляду на те, що він "давній".

Загальні вимоги:

1) Герб мусить подаватися у щиті. Рекомендована форма щита для адміністративно-територіальних областей, районів, районів у містах і територіальних громад міст, селищ і сіл – із заокругленою нижньою частиною (у такому щиті відомі найдавніші зображення герба Києва з XV ст., вона найкраща і з композиційних міркувань).

2) Області, райони та міста можуть використовувати Т.зв. великі герби із додатковими елементами ­щитотримачами, девізними стрічками, вінками і т. п.

3) У гербі застосовуються метали (срібло і золото) та кольори (синій, червоний, чорний, зелений і пурпуровий (останній – переважно для позащитових елементів)). Обов'язковим є дотримання правила геральдичної колористики, за яким можна наносити "металеві" фігури у "кольоровому" полі щита та навпаки, але недопустимо наносити "метал" на "метал", чи "колір" на "колір" (скажімо, зелений елемент на синьому полі).

4) Гербовий малюнок має відповідати вимогам геральдичної композиції.

5) У щиті герба використовуються т. зв. геральдичні і негеральдичні фігури. Рекомендується застосовувати невелику кількість фігур, щоб не перевантажувати герб. Зображені у полі щита й повернуті у профіль людські постаті, тварини, риби, птахи, фантастичні та легендарні істоти мають дивитися праворуч (вліво від глядача). Виняток робиться у випадку зображення у щиті двох таких істот, які можуть бути повернуті одна до одної обличчям або спинами, а також при використанні зображення св. Юрія Змієборця (для відмінності різних гербів, оскільки цей символ досить поширений в українській геральдиці). При зображенні у полі щита рухомих засобів (наприклад: човен, паровоз і т. п.) напрямок Їхнього руху має бути геральдично вправо (вліво від глядача).

6) У щиті герба можуть застосовуватися ділення. Бажаним є використання однопольових гербів або з малою кількістю ділень, що диктується як історичною традицією, так і вимогами виразності знака.

7) Гербовий малюнок має бути двомірним, без півтіней і перспективних зображень.

8) До гербового малюнку (у щит) не дозволяється вносити зображення Державного герба України, дату заснування, назву гербоносія чи інші написи (окрім окремих літер – сиглів). Такі деталі можуть вкомпоно­вуватися поза щитом, на додаткових планках чи стрічках при використанні герба на значках, в'їзних знаках, вимпелах, сувенірах тощо, або на відповідних місцях і елементах у великому гербі.

9) Не допускається використання у гербах, поза­щитових елементах та прапорах символів і атрибутів сучасних іноземних держав і таких, що вже не існують (наприклад: імператорські корони, орденські стрічки і т.п.), а також написів, що засвідчують неактуальний сьогодні статус (наприклад: вільного королівського міста).

10) Не допускається використання одночасно різними користувачами однакових гербів чи прапорів (у т. ч., наприклад, областю чи районом і її адміністратив­ним центром).

11) За змістом символіка герба має відображати одну або кілька особливостей поселення (наприклад: його назву, причини розвитку, специфічних місцевих представників фауни чи флори і т. п.). Недоцільно пере­насичувати герб багатьма сюжетами або вносити до нього поширені елементи (шестерня, колосок, хвильки), котрі можуть характеризувати і будь-яке інше місто. Необхідно також уникати т. зв. "гібридних" фігур (скажімо, півколби і півшестерні).

12) Символіка прапора або пов'язана з гербом:

- повторює гербовий малюнок без щита;

- має кольори та окремі елементи герба;

- несе зображення герба у щиті (хоча цей принцип вважається найпримітивнішим);

або має самостійне значення.

13) У прапорі, на відміну від герба, можливе використання більшої кількості кольорів та їх відтінків (замість срібла і золота доцільно вживати відповідно білий і жовтий колір; срібними й золотими можуть залишатися елементи герба, якщо він наноситься. на прапору щиті).

14) Для прапора обов'язково нормується спів­відношення сторін та пропорції основних фігур, оскільки цей символ може тиражуватися у різних розмірах і в усіх випадках має відповідати еталонному зображенню. Розміри та вигляд древка чи навершя (вістря) не нор­муються.

Окремі положення:

1) Великі герби областей і районів можуть впи­суватися у рослинні вінки, перевиті стрічками, або за­стосовуватися зі щитотримачами, стрічками, увінчува­тися декоративними коронами зі стилізованими рослин­ними зубцями (така практика вже сформувалася протя­гом останніх років). На позащитових стрічках може на­носитись державною мовою текст девізу або офіційна назва гербоносія.

2) Прапори областей, районів, міст Києва і Сева­стополя та їхніх міських районів мають мати співвідно­шення ширинидодовжини2:3, що відповідає пропорціям Державного прапора України. При одночасному піднятті вони не можуть бути більшого розміру від Державного прапора України.

3) У гербах міст, міських районів і селищ рекомен­дується щит вписувати у декоративний картуш та увінчу­вати міською мурованою короною з трьома зубцями. Для міст Києва і Севастополя та їхніх міських районів муровані корони золоті, для інших міст, міських районів і селищ – срібні. При потребі можливе використання великого герба, у якому фігурують такі додаткові елементи, як щитотримачі, девізні стрічки та ін. (подібні герби рекомендуються переважно для обласних центрів чи визначних історичних поселень).

4) У гербах сіл рекомендується щит вписувати у декоративний картуш та увінчувати:

- для історичних сіл, які колись мали міські права, ­ – червоною міською мурованою короною з трьома зубцями;

- для решти – золотою сільською короною (з п'яти колосків).

5} Прапори територіальних громад міст, міських районів, селищ і сіл мають квадратну форму. Можуть застосовуватися як звичайні прапори (з вертикальним кріпленням до древка), з додатковим горизонтальним кріпленням (у стаціонарних умовах – в сесійному залі чи кабінеті міського голови) або як хоругви (тільки з гори­зонтальним кріпленням).

Новий закон і старі проблеми

Верховна Рада України ухвалила новий Закон України Про місцеве самоврядування, який 21 травня 1997 р. був підписаний Президентом України Леонідом Кучмою й у червні офіційно опублікований. Ще з 1996 р. від УГТ подавалися робочим групам і депутатським комісіям пропозиції про необхідність внесення в закон статтей про місцеву символіку та їх конкретні формулювання. Основні рекомендації були враховані, а в окремих аспектах навіть дещо “перепрацьовані”. Наведемо важливіші статті з цих питань:

“Стаття 16. Організаційно-правова, матеріальна і фінансова основи місцевого самоврядування

...9. Сільські, селищні, міські, районні у містах, районні, обласні ради мають печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, рахунки в установах банків України.

Стаття 22. Символіка територіальних громад сіл, селищ, міст, районів і областей

1. Територіальні громади сіл, селищ, міст можуть мати власну символіку (герб, прапор тощо), яка відображає їх історичні, культурні, соціально-економічні та інші місцеві особливості і традиції.

2. З урахуванням пропозицій органів місцевого самоврядування сіл, селищ, міст районними, обласними радами може бути затверджена символіка відповідно району, області.

3. Зміст, опис та порядок використання символіки територіальних громад сіл, селищ, міст, районів і областей визначаються відповідною радою згідно з законом.

Стаття 23. Підняття Державного Прапора України

На будинках, де працюють ради та їх виконавчі комітети, піднімається Державний Прапор України.

Стаття 26. Виключна компетенція сільських, селищних, міських рад

1. Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання:

...49) затвердження відповідно до закону Положення про зміст, опис та порядок використання символіки територіальної громади;

Стаття 43. Питання, які вирішуються районними і обласними радами виключно на їх пленарних засіданнях

1. Виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються такі питання:

...14) затвердження відповідно до закону Положення про зміст, опис та порядок використання символіки району, області.”

У зв’язку з тим, що система місцевої символіки ще не опрацьована повністю й більшість територіальних громад попросту не мають своїх гербів, зовсім слушно викладені положення про застосування на печатках місцевих рад зображення Державного Герба України (Ст. 16, п. 9). Перехід до загальноприйнятої в світі й обґрунтованої історично в Україні практики використання на печатках органів самоврядування місцевих символів можна буде здійснити тільки через певний період, протягом якого всі територіальні громади приймуть власні герби. За теперішнім адміністративно-територіальним устроєм таких громад нараховується близько 11000 (не виключено, що з роз’єднанням окремих сільських громад їх кількість зросте), тому на впровадження місцевої символіки потрібний досить тривалий час.

До прийняття згаданого закону в Україні існували поняття таких видів населених пунктів: міські поселення – міста і селища міського типу; сільські поселення – селища і села. Новим законом передбачено: міста, селища (хоча більш доцільним видається історичне поняття “містечко”, яке функціонувало на українських землях від середньовіччя до середини ХХ ст.) і села. Традиційно герб був характерною ознакою самоуправління в містах і містечках (що й спричинилося до сформування окремої галузі – міська геральдика). Однак розвиток у ХХ ст. місцевого самоврядування, наділення такими функціями сільських громад і практика затвердження їх гербів (в Україні – з 1990 р.) цілком оправдано знайшли своє віддзеркалення у законі, яким передбачено прийняття своєї символіки селами (Ст. 22, п. 1). Це також зобов’язує до впровадження в українській фаховій термінології поняття “самоврядна (муніципальна) геральдика і вексилологія”, що має ширше значення, ніж “міська”.

Також слушно питання місцевих гербів і прапорів віднесене до виключної компетенції місцевих рад (Ст. 26, п. 1-49). Певні зауваження викликає формула щодо затвердження “Положення про зміст, опис та порядок використання символіки” – більш доцільним видавалось би: “затвердження символіки та Положення про порядок її використання”. За попередні роки символи іноді затверджувалися рішеннями виконавчих комітетів, а навіть і розпорядженнями голів рад, однак тепер це питання стає прерогативою сесій рад як вищого представницького органу місцевого самоврядування. У цьому випадку єдиною проблемою залишається належний фаховий рівень виконання символіки, оскільки зараз жодний вищий державний орган не може в цьому питанні ні зобов’язувати місцеві ради, ні відміняти їх рішення. Щоправда, консультаційна діяльність УГТ протягом останніх років навіює певний оптимізм, хоча приклади невдалого місцевого герботворення також трапляються.

Разом із цим законом передбачено й функціонування територіальних (земельних) гербів та прапорів як символів районів та областей. Якщо існування символіки областей має під собою історичну традицію, то потреба у створенні емблем для дрібних адміністративно-територіальних утворень (районів) викликає великі сумніви. На українських землях від кінця ХVІІІ до середини ХХ ст. (за окремими винятками) роль повітових гербів відігравали міські (знаки адміністративних центрів повітів). У сучасних умовах при потребі зовсім достатньо також обмежитися використанням міських знаків, без затвердження окремих гербів районів, а тим більше – прапорів. Проблема обласних символів також вимагає єдиного підходу. Вже перші ініціативи в Закарпатській та Чернівецькій областях засвідчили різні тенденції: в одному випадку використано історичний земельний герб, в іншому – створено новий з елементами міського. Зрештою, Україна є унітарною державою, а не федеративною чи конфедеративною, тому видається помилковим закріплення права приймати символи області як виключну компетенцію обласної ради (Ст. 43, п. 1-14). Варто було передбачити хоча б попереднє погодження з якимись вищими державними органами. І зовсім наївним є пункт, що символи областей і районів приймаються “з урахуванням пропозицій органів місцевого самоврядування сіл, селищ, міст” (Ст. 22, п. 1-2). Невже законотворці серйозно вірили в подібне “врахування” й які критерії переважатимуть, коли “пропозиції органів місцевого самоврядування сіл, селищ, міст” будуть протилежними за змістом? Коли ж згадати, що в процесі прийняття закону ставились питання про ліквідацію районних та обласних рад, котрі зрештою залишились із досить “куцими” повноваженнями, то нічого дивного, що закон спровокував “геральдичну сверблячку” напередодні нових виборів саме на рівні районів і областей. Проте поняття “виключної компетенції” дає змогу новообраним радам відміняти невдалі рішення своїх попередників, тому будемо надіятися, що з часом проблема територіальної геральдики й прапорництва врегулюється на належному рівні.

Час покаже, чи новий закон Про місцеве самоврядування матиме позитивне значення для розвитку місцевої символіки, чи негативне. Він створює нарешті хоча б якусь законодавчу базу для її існування. Інша справа, що вона потребує розширення й уточнення, щоб окремі недоліки не спричинилися до поширення геральдичного кічу або й псевдополітичних коміксів.

Щодо використання місцевої символіки.

До набрання чинності Податковим кодексом України з 01.01.2011р., діяв Декрет КМ України «Про місцеві податки і збори», яким був передбачений збір за право на використання місцевої символіки та дозвіл на використання місцевої символіки.

ПЕРЕЛІК документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, що видаються виключно через дозвільні центри, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2009 р. N 526, містить дозвільний документ - дозвіл на використання місцевої символіки (герба міста або іншого населеного пункту, назви чи зображення архітектурних, історичних пам'яток), який видається органами місцевого самоврядування на підставі Декрету КМ України «Про місцеві податки і збори».

Разом з тим, згідно ст.22 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі – Закон про місцеве самоврядування), «територіальні громади сіл, селищ, міст можуть мати власну символіку (герб, прапор тощо), яка відображає їх історичні, культурні, соціально-економічні та інші місцеві особливості і традиції. З урахуванням пропозицій органів місцевого самоврядування сіл, селищ, міст районними, обласними радами може бути затверджена символіка відповідно району, області. Зміст, опис та порядок використання символіки територіальних громад сіл, селищ, міст, районів і областей визначаються відповідною радою згідно з законом».

Згідно п.49 ч.1 ст. 26 Закону про місцеве самоврядування, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються затвердження відповідно до закону Положення про зміст, опис та порядок використання символіки територіальної громади.

Згідно п.14 ч.1 ст.43 Закону про місцеве самоврядування, виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішується затвердження відповідно до закону Положення про зміст, опис та порядок використання символіки району, області.

На підставі вищевказаних норм місцеві ради затверджували положення про збір за використання місцевої символіки (наприклад, ПОЛОЖЕННЯ про збір за право на використання символіки міста Києва, затверджене рішення Київської міської ради від 9 березня 2006 р. N 149/3240, Положенні про збір за право використання символіки міста Луцька, затвердженого рішенням міської ради від 22.10.08 № 31/29 ), якими встановлювався порядок видачі дозволу на використання місцевої символіки в комерційних цілях.

В зв’язку з прийняттям Податкового кодексу, яким скасовано Декрет КМ України «Про місцеві податки і збори» та не передбачено збору за використання місцевої символіки, тобто фактично скасовано збір за використання місцевої символіки, місцеві ради почали скасовувати затверджені ними Положення про збір за використання місцевої символіки (наприклад, РІШЕННЯ Київської міської ради від 30 грудня 2010 року N 573/5385, Рішення Одеської міської ради від 31.01.2011 р. N 280-VI).

Отже, на сьогоднішній день не існує збору за право використання місцевої символіки.

В ст.4 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» закріплено основні вимоги до дозвільної системи у сфері господарської діяльності. Так, виключно законами, які регулюють відносини, пов'язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюються:

необхідність одержання документів дозвільного характеру та їх види;

дозвільний орган, уповноважений видавати документ дозвільного характеру;

платність або безоплатність видачі (переоформлення, видачі дубліката, анулювання) документа дозвільного характеру;

строк видачі або надання письмового повідомлення про відмову у видачі документа дозвільного характеру;

вичерпний перелік підстав для відмови у видачі, переоформленні, видачі дубліката, анулюванні документа дозвільного характеру;

строк дії документа дозвільного характеру або необмеженість строку дії такого документа.

абзац восьмий частини першої статті 4 виключено.

Враховуючи, що Декрету КМ України «Про місцеві податки і збори» скасований, жодний закон не передбачає вищенаведеної інформації щодо дозволу на використання місцевої символіки.

В зв’язку з вищевикладеним, жодним законом не передбачено отримання дозволу на право використання місцевої символіки, а отже, притягнення до адміністративної відповідальності згідно ст.164 Кодекс України про адміністративні правопорушення за провадження господарської діяльності без дозволу було б не правомірним.

Висновок:

1.Збір за використання місцевої символіки скасовано.

2. Жодним законом не передбачено отримання дозвільного документу - дозволу на використання місцевої символіки, в зв’язку з чим виключається адміністративна відповідальність за його не отримання.

3. За місцевими радами закріплено повноваження встановлювати зміст, опис та порядок використання символіки згідно з законом. Таке рішення повинно прийматись на пленарних засіданнях місцевої ради шляхом затвердження Положення про зміст, опис та порядок використання символіки територіальної громади. Разом з тим, закону про місцеву символіку не існує. Механізм отримання дозволу на використання місцевої символіки з комерційною метою, як правило, був передбачений Положенням про збір за право використання символіки міста, який скасований. Таким чином, отримувати дозвіл на використання місцевої символіки з комерційною метою та сплачувати збір за використання місцевої символіки, як того вимагали положення про збір за використання місцевої символіки не потрібно. Тем не менше, місцевою радою може бути передбачений порядок використання символіки територіальної громади, в зв’язку з чим вивчати питання слід по кожній територіальній громаді окремо.

Якими є правова охорона графічної роботи та використання її як символіки територіальної громади?


Відповідно до статті 433 Цивільного кодексу України (далі — Кодекс) об єктами авторського права зокрема є твори мистецтва.

Серед цих творів Закон України «Про авторське право і суміжні права» (далі — Закон) визначає твори образотворчого мистецтва. Графічну роботу можна віднести до даного виду творів.

Відповідно до частини 2 статті 11 Закону авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення а також виконання будь-яких інших формальностей.

Автору належать особисті немайнові права передбачені статтею 14 Закону

Статтею 440 Кодексу передбачені майнові права інтелектуальної власності на твір ними є:

1) право на використання твору;

2) виключне право дозволяти використання твору;

3) право перешкоджати неправомірному використанню твору в тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності встановлені законом.

Майнові права на твір належать його авторові якщо інше не встановлено договором чи законом.

Слід мати на увазі що Законом передбачено ряд об єктів які не охороняються авторським правом. Так відповідно до статті 10 Закону не є об єктом авторського права символіка територіальних громад. Разом з тим проекти офіційних символів і знаків зазначених вище до їх офіційного затвердження розглядаються як твори і охороняються відповідно до Закону. Тобто поки проект такого символу чи знака не отримав офіційного затвердження його автору належать майнові авторські права в тому числі право дозволяти або забороняти його використання.

Тому необхідно з ясувати питання про офіційне затвердження даної графічної роботи як символіки територіальної громади. Відповідно до статті 22 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальні громади сіл селищ міст можуть мати власну символіку (герб прапор тощо) яка відображає їх історичні культурні соціально-економічні та інші місцеві особливості і традиції.

Зміст опис та порядок використання символіки територіальних громад сіл селищ міст районів і областей визначаються відповідною радою згідно з законом.

Пункт 49 частини 1 статті 26 зазначеного закону встановлює що питання які стосуються затвердження відповідно до закону Положення про зміст опис та порядок використання символіки територіальної громади вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської селищної міської ради.

Отже якщо твір був затверджений як символіка територіальної громади у зазначеному вище порядку то він не охороняється як об єкт авторського права.

23 травня 2019 року відбулася зустріч мешканців селища з нащадками Н.Я. Грота біля його могили, яка знаходиться на території церкви.

Кiлькiсть переглядiв: 744

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.